Гончарні традиції і сучасність

Ні для кого не є секретом те, що одним з перших підручних матеріалів, з якого людина облаштовувала свій побут, була глина. З глини, як свідчить Біблія, була створена Богом і людина. Оселі, внутрішні оздоблення хат, печі, причілки – все робилося з глини. Ну і звичайно посуд, де застосування глини знайшло чи не найширше відображення. Спершу глиняні вироби (глечики, чашки, амфори, миски тощо) були ліпними, тобто ліпилися безпосередньо вручну (зразки такої кераміки у великій кількості можна знайти в районі Більського городища, або Гелону, що у Полтавській області). Пізніше, коли був створений гончарний круг, вироби з глини стали більш досконалими та функціональними. З’явилося чимало стилів, напрямів та шкіл у гончарній справі, яка згодом переросла у мистецтво. Майстри втілювали у життя через глиняні образи свої фантазії, почуття, переживання, мрії. В мистецькому сегменті гончарі посіли своє почесне місце.

Але повертаючись до витоків гончарства, не слід забувати про найпоширеніше застосування цього дарунку природи, а саме у побуті, а точніше у творенні (так, саме творенні) глиняного посуду. Століття минають, життя і його цінності змінюються, але є речі сталі і віковічні у своїх традиціях. Глиняний глечик, глиняний горщик чи макітра нікого не здивують у сучасній високотехнологічній оселі, адже не вигадала ще людина матеріалу більш екологічного, термостійкого та приємного ніж глина. Більше того, можемо спостерігати тенденції у зміні поглядів суспільства щодо ставлення до навколишнього середовища, ціннісних вимірів, розуміння нашого минулого як складової частини майбутнього. Глина, чи то пак глиняні вироби, є своєрідним зв’язком наших поколінь, спільним минулим і майбутнім, своєрідним хранителем звичаїв та традицій, без яких наше існування просто не уявляється можливим.

ГЛИНЯНИЙ ПОСУД